Ви коли-небудь замислювалися
над тим, що собою являють творці найвідоміших казок? Не тих казок, що стоять у
шафах і припадають пилом, а тих, що виховують покоління дітей і підлітків,
століття за століттям? Навряд чи знайдеться хтось, хто не знайомий з іменами
Шарля Перро, братів Грімм, Льюїса Керрола, Джона Толкіна і Клайва Льюїса. Часто
казкарі змальовуються в образі доброго старого з довгою сивою бородою, що
сидить за столом у старенькій хатині… Та ким насправді були ці письменники,
з-під золотого пера яких вийшли безсмертні твори?
Виявляється,
більшість великих казкарів поєднує як мінімум дві риси. По-перше, всі вони були
передусім вченими (літературознавцями, критиками, лінгвістами та навіть
математиками) і до того, як звернулися до жанру казки, зробили значний внесок в
науку чи літературу. По-друге, свої дитячі твори казкарі писали не заради слави
і гонорарів, а для власних дітей або близьких знайомих, які часто ставали прототипами
їхніх героїв (згадаймо Мурочку Корнія Чуковського і Алісу Льюїса Керрола).
Безперечно, саме завдяки душевній теплоті і любові до маленьких читачів,
щирості, якими в результаті наповнилися ці твори, казки здобули безсмертя і
залишаються актуальними у всі часи, не втрачаючи своєї чарівності навіть в
перекладах іншими мовами.
Ян Бжехва.
Ян Бжехва (справжнє ім'я - Ян Віктор Лесман)
народився 15 серпня 1898 року в Жмеринці на Поділлі, помер 2 липня 1966 року в
Варшаві.
Польський поет і сатирик, за
професією адвокат, фахівець з авторського права. Увійшов в історію літератури
насамперед як автор творів для дітей. Вони принесли йому величезну
популярність, у нього з'явилося безліч наслідувачів.
Майбутній казкар був онуком варшавського
книготорговця і видавця Бернарда Лесмана і двоюрідним братом поета Болеслава ,Болеслав Лесьмян. Своєму старшому на
двадцять років кузену він зобов'язаний своїм літературним
псевдонімом – Бжехва.
Писав вірші і казки
для дітей, збірки: «Танцювати голка з ниткою» ,1938 року, «Качка-Баламутка»,
1939 року і т. д. Писав також великі дитячі твори: віршовані «Байка про Корсара
Палемоне», «Пан Дропс і його трупа» і
прозові – цикл оповідань про пана Ляпку. Ян Бжехва також писав сатиричні тексти для дорослих і займався
перекладами.
У своїх власних
творах використовував багато жартів, сатири, іронії, логічних та математичних
загадок, алюзій. Ян Бжехва є автором одного з найскладніших для вимови віршів
польською мовою — «Хрущ» (пол. Chrząszcz). Перший рядок з віршика став
популярною польською скоромовкою і увійшов до підручників.
Міхаель Енде
Міхаель Андреас
Гельмут Енде (12 листопада 1929 р. – 28 серпня 1995 р.), німецький письменник,
автор понад 30 книг, більшість з яких – для дітей, народився у містечку
Гарміш-Партенкірхен у сім’ї художника-сюрреаліста Едгара Енде, виріс у Мюнхені.
Після закінчення початкової школи з 1940 р. навчається в гуманітарній гімназії
Максиміліана в Мюнхені (1996 р. вона була перейменована на «Гімназію ім. Міхаеля
Енде»).
У 1943 р. учнів евакуювали через
бомбардування і відправили до місця для переховування дітей. Там він ближче
познайомився і навіть зав’язав дружбу зі своїм однокласником, відмінником
Матіасом (хоча навчаючись разом у гімназії, хлопці один одного дуже
недолюблювали), який захоплюється читанням Шіллера, Новаліса і Гьольдерліна;
класичною музикою, мистецтвом і театром.
Під впливом нового друга Міхаель починає писати
вірші. Його перший вірш – «Молитва Апокаліпсису», у якому відображені жахи
війни. У 1945 р. юнак отримує припис про його призов до армії. Відтак
дезертирує і долучається до організації «За свободу Баварії». Згодом знову
зустрічається з другом Матіасом, співає в хорі. Коло друзів-інтелектуалів
зростає. 1947-1948 закінчує школу Вальдорф у Штудгарті. У сімнадцять років
здобуває стипендію на навчання в театральній школі (1948-1950). Разом з друзями
відвідує бібліотеки, знайомиться з творами французьких екзистенціалістів.
На всю подальшу письменницьку творчість Міхаеля Енде
мали великий вплив картини батька-сюрреаліста, літературні читання в товаристві
Матіаса, а також вчення екзистеціоналіста Жана Поля Сартра. Газети починають публікувати вірші
Міхаеля; він сам грає у театрі, сам пише п’єси. У 1951 р. йому вручають диплом
актора сцени. Але невдовзі юнак залишає театральну діяльність, щоб цілковито
присвятити себе літературі. Працює кінокритиком на баварському радіо.
І ось одного разу, подорожуючи по Італії на
замовлення радіо, він якось ввечері натрапляє на молодече товариство, що сидить
на площі королівського замку і слухає історії, які переповідає один чоловік з
книжки Олександра Дюма. Ця подія, а також зустріч із однокласником, який
попросив написати кілька слів до дитячої книжки з малюнками, стали
визначальними для Міхаеля Енде як дитячого письменника – з-під його пера
замість «кількох слів» вийшов перший роман для дітей про Джиммі-Ґудзика на 500
сторінок (опублікований у 1960 р.): «Є щось таке як перша любов. Вона завжди є
якимось особливим переживанням. Маємо пізніше, можливо, важливіші, або більш
доленосні любові, але перша любов таїть якесь чудо, яке більше не повториться.
Ось так у мене з «Джимом-Ґудзиком». Це була моя перша книга і мій перший успіх.
Я тоді писав цю історію не переслідуючи певної мети. Я нічого собі тим не
обіцяв, я писав книгу просто для себе» (Zeitmagazin, November 1994).
Енде стає успішним всесвітньовідомим (завдяки
численним перекладам англійською, японською, італійською та багатьма іншими
мовами світу) дитячим письменником, неодноразово нагороджений найвищими
преміями за різні твори, серед яких особливе місце посідають «Момо» (1972) та
«Нескінченна історія» (1979).
Письменник одружувався двічі. А 28 серпня 1994 р.,
через важку хворобу видатний письменник, відомий на весь світ класик літератури
для дітей помер у Штудгарті. Як і заповідав сам автор, на його похороні звучала
музика Моцарта, Глюка, а хор Державного театру виконав заключний акт з опери
«Goggolori», до якої він написав і лібретто, і музику.
Отфрід Пройслер
Отфрід Пройслер всесвітньовідомий
німецький дитячий письменник.
Народився він 20
жовтня 1923 року в невеличкому містечку
Райхенберзі (Північна Богемія, нині територія Чехії), в сім’ї вчителів. Його батько захоплювався
історією краю, збирали місцеві казки та легенди. Сім’я мала велику бібліотеку в шість тисяч томів і книги з
ранніх років ввійшли в життя майбутнього письменника.
З дитинства він чув
перекази з вуст своєї бабусі Дори про
гірських духів, про вигнання шведських військ, про примари, що живуть у
стародавніх замках. Бабуся не тільки
знала силу – силенну казок, але й чудово
їх оповідала. Від неї майбутній письменник навчився вільно поводитися з
казковим матеріалом, користуватися народними мотивами, майстерності
імпровізації. Багатющі скарби легенд, переказів, цікавих звичаїв припали до
душі й сформували його як майбутнього письменника – казкаря.
Перші вірші
майбутній письменник написав, будучи
гімназистом. Одразу після випускних іспитів Пройслера (йшла Друга світова
війна) мобілізовано до вермахту та відправлено на Східний фронт. У 1944 році
лейтенант Пройслер потрапив до радянського полону, де провів п’ять років. Повернувшись
додому, Пройслер з великими труднощами відшукує своїх
рідних і наречену, на якій він в тому ж році одружується і тоді ж
вирішує стати вчителем. Під час навчання працює репортером і пише
оповідання для дитячих радіопередач. Здобувши освіту, понад двадцять років працює вчителем і директором школи в Баварії,
а з 1970 року Отфрід Пройслер стає
професійним дитячим письменником, хоча й лишається чудовим педагогом і непересічним
учителем – у своїх книгах.
Перші видання для
дітей з прізвищем «Отфрід Пройслер» на обкладинці
почали з’являтися наприкінці п’ятдесятих – початку шістдесятих років. Це,
насамперед, – «Маленький Водяний», що так би мовити, випірнув до читачів 1956
року, «Маленька Баба – Яга», яка
прилетіла на мітлі до німецької малечі наступного, 1957 року, «Маленьке
Привиденя», яке з’явилося в 1966 році. Пройслер в 50-ті роки XX ст. відновив
жанр казки в німецькій дитячій літературі. В усіх його творах присутні мудрі
повчання, жарти, сміх.
Неабиякий успіх
випав на долю книги дивовижних історій, розказаних письменником про
«Розбійника Хотценплотца», що побачила світ 1962 року. В ній є все:
скарби, викрадення, веселі пригоди, переслідування,
покарання зловмисника, перемога
добра і справедливості .А далі
почали з’являтися книга за книгою – і майже кожна з них сприймалася дуже гаряче
і читачем, і критикою. Але, все ж найбільший успіх припав на долю книжок про
маленьких казкових створінь.
Найвідомішою та
найулюбленішою казкою дітлашні є «Маленька Баба – Яга», що вийшла вперше, як
уже говорилося, 1957року й нині налічує лише німецькою мовою наклад більше
п’яти мільйонів примірників і перекладена
десятками мов народів світу, в тому числі – й українською.
Однак вершиною
письменницької майстерності для Пройслера стала казка «Крабат, або Легенди
старого млина», написана за мотивами легенд лужицьких сербів,
західнослов’янської народності, що проживають на сході Німеччини на берегах Шпреї. Книга була екранізована в
2008-му році німецьким режисером Марко Кройцпайнтнером у вигляді двогодинного
повнометражного фільму.
Помер
письменник 18 лютого 2013 року в
Німеччині на 90-му році життя.
Всього Пройслером
написано 32 книжки, які перекладено
близько 275 разів на 55 мов світу і
які відзначено низкою премій. Сумарний тираж його книг досягає 55
мільйонів екземплярів. За мотивами його книжок створені кінофільми,
мультфільми, телевистави.
Твори німецького
казкаря в найкращих своїх зразках
відкривають дітям суть людських стосунків, несуть у собі добро, світло, ніжність
та дружбу, дарують радість маленьким читачам.
Мадам
д'Онуа
Мадам
д'Онуа, Марі-Катрін д'Онуа (уроджена Марі-Катрін Ле Жюмель де Барневіль) -
французька письменниця, одна з авторів класичної французької казки.
Марі-Катрін
народилася 14 січня 1651року в дворянській нормандській сім'ї. 8 березня 1666
вийшла заміж за Франсуа де ла Мотта, барона д'Онуа, який був старший за неї
більш ніж на 30 років і мав репутацію любителя випити і невиправного ловеласа.
У 1669 році Марі-Катрін (в змові з матір'ю) спробувала позбутися від чоловіка,
викривши його в злочині по образі короля (за що присуджувалась страта). Але за
постановою суду барон був звільнений, а наклепники були засуджені до
обезголовлювання. Мадам д'Онуа врятувалася дивом - вона змогла втекти таємними сходами і сховатися під катафалком в
церкві.
Протягом п'ятнадцяти років мадам д'Онуа жила в
еміграції. До Франції вона змогла повернутися тільки в 1685 році, завдяки
помилування Людовика XIV для придворних. В 1690 мадам д'Онуа відкрила власний
літературно-політичний салон в Парижі .В томуж році Марі-Катрін д'Онуа
приступає до публікації своїх творів: «Нотатки про подорож до Іспанії»
(Relations du voyage en Espagne), «Історія Іполита, графа Дугласа» (Histoire
d'Hippolyte, comte de Douglas, 1691), «Мемуари про пригоди при Французькому
дворі» (Mémoires des aventures de la cour de France, 1692), «Граф де Варвік»
(Le Comte de Warwick, 1703) і ін.
Її "Острів
блаженства" (L'Île de la félicité) - перша чарівна казка, опублікована у
Франції. Після успіху "Казок моєї матінки Гуски" Шарля Перро в 1697,
Марі-Катрін д'Онуа випустила 4 томи "Чарівних казок" (Les contes des
fées), продовжених збіркою "Нові казки або модні Феї" (Contes
nouveaux ou les Fées à la mode), видані відповідно в 1697 і 1698 роках і принесли
їй славу.
Серед найбільш
значних казок мадам д'Онуа: «Блакитний птах» (Oiseau bleu), «Золотоволоска» (la
Belle au cheveux d'or), «Пустотливий принц» (le Prince lutin), «Лісова лань» (
la Biche au bois), «Біла кішка» (la Chatte Blanche), «Золота гілка» (le Rameau
d'or), Finette Cendron, «Жовтий карлик» (le Nain jaune), «Благодійна жаба» (la
Grenouille bienfaisante) .
ЇЇ літературний салон
перебував під підозрою у поліції як можливе гніздо шпигунства. Мадам д'Онуа
була прийнята в Академію де Ріковераті в Падуї. Померла у себе вдома в Парижі в
1705 році.
Марі-Катрін д'Онуа
– є однією з найзнаменитіших казкарок «галантного століття», сучасному
українському читачеві напрочуд мало
відомою. Тим часом її ім'я і значення для французької літературної казки цілком
порівнянні зі значенням її великого сучасника і загальновизнаного «батька»
цього жанру Шарля Перро. Часом мотиви і сюжети двох казкарів перетинаються,
доповнюючи один одного. При цьому саме Марі-Катрін д'Онуа належить термін
«казки фей», який, з моменту виходу в світ однойменного збірника її казок, став
активно вживатися по всій Європі для позначення даного жанру.
Казки д'Онуа
барвисті і захоплюючі. У них сильний фольклорний фон, але при цьому вони
рясніють літературними алюзіями. У багатьох з цих текстів важливий елемент
пародії і іронії. Казки у мадам д'Онуа довші, ніж у Шарля Перро, композиція їх
складніша, деякі з них є схожі на роман. При цьому, подібно до казок Перро та
інших сучасників, вони забезпечені віршованими моралями.
Льюїс
Керрол
Льюїс Керрол (1832–1898) англійський письменник, математик,
філософ, який влаштував «божевільне чаювання». Його справжнє ім’я –
Чарльз Доджсон. Юний Доджсон народився в домі сільського священика в селі
Дерсбері поблизу Ворінгтона, графство Чешир. Він був найстаршим хлопчиком в
сім’ї, яка налічувала дванадцять дітей: семеро дівчат і четверо хлопців. Коли
Чарльзу виповнилося 11 років, батько переїхав в Крофт-на-Тіз в північному
Йоркширі, і вся родина переїхала в просторий дім парафіяльного священика. Вони
жили в цьому домі наступні 25 років. Освіту юний Доджсон почав в домашніх умовах. Його «читацький щоденник»,
який зберігався в сім’ї, свідчить про не за роками розвинутий інтелект: у
семирічному віці дитина прочитала алегоричну новелу «Мандрівку пілігрима» Джона
Баньяна. Був лівшею, за неперевіреними даними, йому забороняли писати лівою рукою,чим
травмували молоду психіку (ймовірно, це призвело до заїкання). Заїкуватість
багато разів впливала на соціальні стосунки Доджсона протягом життя. З дванадцяти років його
відправили в невелику приватну школу біля Річмонду, де йому дуже подобалося.
Але в 1845 році Чарльз переходить до Рагбі-Скул. «Відтоді як я прийшов у Рагбі,
я не мав учня його віку, який подавав би такі надії», — відзначав вчитель
математики Р. Б. Мейджор. Він залишив
Рагбі наприкінці 1849 року . Його рання академічна кар’єра роздиралась між
подаванням величезних надій і непереборним відволіканням від навчання.
На
початку 1851 р. переїхав до Оксфорда, де вступив до Крайст-Черч, один з
найбільш аристократичних коледжів при Оксфордському університеті. Отримавши
першість в публічному екзамені на ступінь бакалавра в 1852 р., він незабаром
був номінований на студентську стипендію старим другом його батька каноніком
Едвардом П’юзі. Однією з вимог до роботи Льюїса Керрола була безшлюбність,
целібат. Вчився не дуже добре, але
завдяки видатним математичним здібностям після отримання ступеня бакалавра
виграв конкурс на читання математичних лекцій в Крайст-Черч. Він читав ці
лекції протягом наступних 26 років, вони давали непоганий заробіток, хоча і
були йому нудні.
Але його
життя змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел. Саме доньку декана коледжу
Крайст-Черч при Оксфордському університеті вважають прототипом Аліси з Країни
Див. У 1850-х роках Доджсон став близьким другом сім’ї Лідделів і чимало часу
проводив з їхніми дітьми. 1862 року під час прогулянки на човні десятирічна
Аліса попросила його скласти історію для неї та її сестер. Доджсон, який і
раніше не раз вигадував для них казки, погодився й розказав дівчатам історію
про пригоди маленької дівчинки у Підземній Країні, куди вона втрапила через
нору Білого Кролика. Головна героїня багато в чому нагадувала саму Алісу
Ліддел, а другорядні персонажі – її сестер Лорін та Едіт. Згодом Аліса, яку так
захопила ця історія, наполягла, щоб Доджсон записав її.
Першу версію книжки під
назвою «Пригоди Аліси під землею» він подарував самій Алісі. Вперше під
псевдонімом Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див» була опублікована в 1865 році. Через
шість років була видана друга книжка – «Аліса в Задзеркаллі». Існує велика кількість перекладів казки на різні мови світу.
Літературні оглядачі і самі перекладачі відзначали, що казка Керрола багато в
чому побудована на англійських гостротах і каламбурах, фольклорі, лінгвістичних
і філологічних тонкощах. Казка користується стійкою популярністю як у дітей,
так і дорослих.
Джоан Кетрін Роулінг
Джоан Кетрін
Роулінг є сучасною та
найпопулярнішою казкаркою XXI століття, за цикл семи романів «Гаррі Поттер». Народилася Джоан в Англії в місті Єйті 1965 року. Після закінчення школи, почала навчатися на філологічному факультеті за спеціальністю "Французька мова та література". Потім працювала секретарем лондонського відділу організації "Міжнародна амністія". Пізніше переїхала до Португалії, де працювала вчителем англійської мови та літератури. Там вона вийшла заміж за тележурналіста у 1992 році. Через рік у них народилася донечка Джесіка.
У цей
час Джоан почала писати свій перший роман "Гаррі Поттер і філософський
камінь". Через два роки, у 1995-му, письменниця розлучилася зі своїм
чоловіком через те, що він її бив. Джоан із маленькою донечкою переїхала на
якийсь час в Шотландію до родичів та все ж не переставала працювати над книгою.
У 1997-му вийшла перша частина про Гаррі Поттера.
Несподівано для всіх історія
про хлопчика-чарівника стала однією з найпродаваніших у світі. Казка про хлопчика чарівника у свідомості
якого відбувається боротьба світлих та темних сил, але зовнішньо він нагадує
доброго Олевера Твіста чи Девіда Коперфільда. Письменниця створила істинно
паралельний світ, де панує магія, але не з метою протиставляти його світу
людей, тобто маглів, як скажімо це відбувається у «Пітері Пені» Дж. Баррі.
Дж.
К. Роулінг комбінує мотиви античної міфології: імена героїв, Герміона (дочка
Єлени) подорож Дамблдора та Гаррі у царсто тіней у пошуках горокраксів, з
германськими: віра в чарівних істот (тролі, ельфи, і т.д) а також вигадує
власну чарівну міфологію - «Казки Барда
Бідла». Вона
часто застосовує класичний прийом «deus ex machinа», в якій би небезпеці не
були головні герої: Гаррі, Герміона та Рон, все завершується добре.
Авторка
клаптик за клаптиком змальовує чарівний світ, їй притаманний суб’єктивність,
оскільки її «всевидяче око» напрямлене лише в бік головного героя – Гаррі
Поттера. Вона приділяє свою увагу сюжетним колізіям, їй потрібен активний
герой, свідомість якого концентрується в його діях.
Гаррі, як дидактична
енциклопедія, яка вчить перемагати труднощі, позбавлятися егоїзму і жертвувати
собою заради інших. Образ Гаррі також нагадує образ Фродо у «Володарі Перснів»
Джона Рональда Руела Толкіна, улюбленого письменника Дж. К. Роулінг, який також
основну битву добра та зла веде у межах власної свідомості, відрізняє їх те, що
Фродо осягнувши істину, виконавши своє призначення, помирає, переходить у інший
світ, а Гаррі продовжує жити, вбивши Волдеморта, перед усім у собі.
Джоан Роулінг стала
першою письменницею-мільярдером завдяки своїм книгам. Сьогодні Дж. К. Роулінг є
найвисокооплачуванішою світовою авторкою. Вся літературна спадщина Роулінг
оцінюється в сотні мільярдів доларів, а сама торгова марка "Harry
Potter" – приблизно в 15 мільярдів доларів.
Її книги отримали світове
визнання та купу нагород. Окрім того, своєю письменницькою діяльністю Джоан
змусила дітей усього світу полюбити книги та процес читання.
Наша подорож
завершилась в Англії. Сподіваюсь розповідь про всесвітньо відомих казкарів
спонукає вас до читання.
Коментарі
Дописати коментар