Польський письменник подільського коріння


                                                                                                          «Я був прибульцем з України». 

Ярослав Івашкевич (1894–1980) народився у Кальнику на Вінниччині в родині колишнього учасника польського Січневого повстання Болєслава Івашкевича. В архіві Польського радіо, до речі, є невеличкі записи спогадів Ярослава Івашкевича, які він сам озвучив 1959 року. Митець розповідає, зокрема, про місця раннього дитинства, згадуючи кургани (наприклад, Сорочу Могилу) та сліпих лірників. Дитинство Івашкевич провів у Єлисаветграді (Кропивницький), у родині своїх родичів Шимановських. З 1909 року мешкав у Києві, навчався у 4-й гімназії. 1912–1918 роки навчався в Київському університеті (юридичний факультет) та консерваторії. 1918 року назавжди виїхав на історичну батьківщину. Один із засновників літературної групи «Скамандр» (пол. Skamander). Автор поетичної збірки «Діонісій» (1922), роману «Честь і слава» (1956—1965), п'єси «Відбудова Блєндомиру» (1951), повістей «Панни з Вілька», «Мати Йоанна від ангелів», «Дівчина і голуби». Перекладач поезій Т. Шевченка, М. Рильського. До української тематики Івашкевич звернувся у трилогії «Слава і хвала», у повісті «Заруддя» (1976), у ряді віршів, оповідань та есе, незакінченій книзі «Подорож по Україні». Він добре володів українською мовою, численні статті, спогади, відгуки Івашкевича позначені глибоким знанням українського фольклору та літератури. Окремі твори Івашкевича переклали М. Бажан, Д. Павличко, О. Медущенко, О. Лєнік, Вал. Шевчук та ін. Після тривалої перерви Я. Івашкевич відвідував Україну в 1958, 1964, 1974 та 1977 роках. Помер 2 березня 1980 року в селі Стависько поблизу Варшави. На Вінниччині в Кальнику, біля школи, встановлено пам’ятник Ярославу Івашкевичу.         Ярослав Івашкевич – справжній титан польської літератури XX століття. Йому однаково добре вдавалися вірші та п'єси, романи та новели, переклади та літературознавчі праці. Він був дипломатом і політиком, музикантом та перекладачем, мандрівником та естетом. Його любили і ненавиділи, звинувачували у всіх смертних гріхах, і часто він сам давав привід. Надмірна любов до життя у всіх його проявах багато десятиліть підтримувала в ньому негасиме полум'я творчості. 

З нагоди 130 річниці від дня народження Ярослава Івашкевича в бібліотеці відбулась презентація творчості письменника.                                                                                                                        











                                                                                                                      


 

Коментарі