В пошуках квітки бажань

Найколоритніше та найцікавіше і надзвичайно поетичне свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало , або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Після поширення християнства давнє народне свято Купала почало називатися святом Івана.

Від часу введення християнства на Русі свято Купайла зазнало немалих гонінь і спотворень. Заборонялося скакати через вогонь, сплітати вінки. Заборони переходили у відверті наступи. Так, у 1890-х роках на Уманщині соцькі киями розганяли людей із Купайла. У 1970-х знайшлася політична причина — «Відгонить націоналістичним духом».

Та незважаючи на численні перепони, свято Івана Купала живе, бо це витвір душі народу. Не дають йому люди стати минувшиною. Живе воно в пошуку джерел, в сонячному літі і теплі, в чарівності ночі, в духовній чистоті, у вогні душі, в красі віночка, у квітці папороті, в художніх образах та невмирущих піснях.

Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції. Що ж це за день, чому він з’явився та як його святкувати? На всі ці та багато інших питань отримали відповідь учасники свята « У пошуках квітки бажань», що відбулося у нас 8 липня.