Тим кому від 13до 18.

Доброго дня шановні наші користувачі! 

Бібліотека на Замості знову з вами. Для тих хто знудився на карантині від онлайн уроків та онлайн ігор, а саме для підлітків, пропонуємо поринути у світ власної уяви та власних роздумів і почуттів.

Книги, які ми вам презентуємо – це не лише ДЛЯ вас а й ПРО вас. Про ваші думки й мрії, надії і бажання, написані щиро й відверто,легкою, зрозумілою мовою, без повчань і моралізаторства. Саме тому сучасна підліткова література – це не просто книжки про проблеми взаємовідносин з батьками та першим коханням, а твори в яких піднімаються актуальні, цілком дорослі питання.

Книга вчить одному з найважливіших для дорослої людини вмінню – вмінню вчасно відпускати: вчорашніх друзів, недавніх коханих, важкі обставини, що минули. Завжди потрібно рухатись далі,оперуючи вже власним досвідом.

Нижче наведено список найцікавіших книг для підлітків, в яких ви неодмінно знайдете щось цікаве та корисне для себе.

                                                        «Буба»

Якщо тобі шістнадцять років, твоя мати - відома письменниця, батька частіше можна побачити на телеекрані, ніж удома, а старша сестра постійно заявляє про своє бажання стати кіноактрисою, життя здається не таким уже й легким. На щастя, у Буби є ще дідусь Генрик, а в того - свої пристрасті, наприклад, гра в бридж. Ну, і улюблені джинси й мартенси. Захоплива й сповнена теплого гумору книжка про відкриття світу дорослих, пошуки дружби, перше кохання, гіркоту поразок та маленькі й великі перемоги над собою.

Барбара Космовська ( 24 січня 1958, Битув, Поморське воєводство) — польська письменниця, авторка роману "Українка" (2013). Деякий час працювала вчителем польської мови в Битові. 1999 — захистила кандидатську дисертацію на тему «Між дитинством і дорослим життям. Про романи Зофії Урбановської». Дисертаційна робота стосувалася польської літератури періоду позитивізму й була відзначена дипломом Summa cum laude ("За найкращу роботу"). 

Зараз працює на посаді кафедри історії літератури романтизму й позитивізму в Поморській академії (Слупськ). Її наукові зацікавлення — передусім література позитивізму та дитяча й молодіжна література (співпрацює із журналом Guliwer, присвяченим цій проблематиці). Депутат міської ради в Битові.

«Солоні поцілунки»

 Навіть і подумати не могла Мілка,що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем. На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким. Сім’я, в якій батьки роками після смерті сина не спілкуються. Чарівна зовнішність, якій бракує хіба що грудей більшого розміру. Високі оцінки, крім із кількох точних предметів. Близька подруга, якої не зрозуміти. Звабливий хлопець, який ще не знає себе. Запаморочливі французькі поцілунки із солоним присмаком сліз… Як склеїти те, що розбито вщент? І чи потрібно склеювати — чи не краще позбутися його?

Повість Ольги Купріян «Солоні поцілунки» — про відкриття себе і переживання чотирнадцятилітньої дівчини. Про болісні зміни в її стосунках з однолітками і дорослими. Про перші досвіди самостійності, цілком недитячі розчарування і сльози. «Чемним» дівчатам і хлопцям, а тим паче їхнім батькам читати не рекомендується.

Ольга Купріян - літературна критикиня, письменниця, співзасновниця щорічного «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року», «права лапа» БараБуки. Народилася у травні 1988 року. За освітою – магістр філології «Києво-Могилянської академії». Мама маленької Ясі. Живе і працює в Києві. Серед зацікавлень – ґендер, студії пам’яті, компаративістика, епоха Бароко, дитяча й підліткова література, старі родинні фотографії, чорниці. Статті, огляди, інтерв’ю та рецензії публікувалися в різних періодичних виданнях. Окрім того, має книжкову колонку «Модна читанка» в журналі для підлітків «Однокласник», а також веде блоґ, присвячений дитячим і підлітковим книжкам. 

Автор кілька дитячих книг, серед яких: «Беркіць проводжає дідуся» і «Суперклей для вази» написаних в 2018 році, а також «Бобри ранку!» і «Мамонт» виданих в 2019. Крім цього, Ольга також випустила дві книги для підлітків. У 2016 році була опублікована книга «Солоні поцілунки», а в 2018 бестселер «Щоденник Лоли», що є приквелом до популярного серіалу « Школа». У 2019 вийшла книга про життя телеведучої і журналістки Яніни Соколової - «Я, Ніна», в якій Ольга є співавтором.

« Зграя»

«Бачиш, усі, тобто просто люди, звикли жити в горизонтальному світі,  а він насправді вертикальний. Гімнасти тренуються в залі, а такі, як ми, трейсери – це вертикальні пішоходи.»

                                        "Зграя" Анастасія Нікуліна

 Львівська спека плавить асфальт. Їм — майже вісімнадцять, і в кожного є що приховувати. П’ятеро хлопців щодня кидають виклик міським висоткам і самим собі. Паркур — це стиль життя, челендж — постійно робити неможливе. Адже, коли ти трейсер, меж не існує: є лише перешкоди. Загадкова незнайомка Таша — новий друг чи ще одне випробування? Чи зможуть вони протистояти небезпеці й подолати власні страхи? Без команди їм буде важко, але разом вони завжди сильніші, разом вони — «Зграя».

Анастасія Нікуліна (23 вересня 1989, Львів, Україна) — українська письменниця, блоґерка, книжкова оглядачка, перекладачка. Авторка романів «Сіль для моря, або Білий кит», «Зграя», «Завірюха», «Все буде добре», а також низки збірок. Дебютний роман авторки «Сіль для моря, або Білий Кит» здобув міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара 2018 року у номінації «Проза» та відзнаку «Найкраща книга для підлітків» за підсумками року премії «Глиняний кіт — 2018». Сценарій за мотивами книги увійшов до переліку кінопроектів-переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно. Народилася та проживає у Львові. Навчалася у Львівській українській гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов та українознавства і  згодом закінчила факультет міжнародних економічних відносин ЛНУ ім. І. Франка. Працює копірайтером.  Заміжня. Дітей немає.  

У центрі роману "Зграя" - історія підлітків, які займаються паркуром, а місцем  для їхніх пригод стали вулиці Львова. Анастасія розповіла BBC News Україна про свій досвід паркуру, який надихнув її на створення книги, підліткову літературу та як її твори допомагають порозумітися батькам і дітям. «Я колись сама цим захоплювалася. Мені тоді було 18 років. Тому ідея написати книгу про те, чим я жила і чим займалась – це  набагато крутіше, ніж просто взяти якусь інформацію з Вікіпедії, а написати це зсередини. Я зрозуміла, що виходжу на ринок з книгою про неоднозначний вид спорту. Його вважають небезпечним, екстремальним, а тих, хто ним займається – далеко не супергероями. Найчастіше про них кажуть так: "Це ті наркомани, які лазять по гаражах і б'ють вікна". Насправді це далеко не так. Паркур –це  дуже благородний та інтелектуальний вид спорту.

«140 децибел тиші»

 Юний музикант Сергій мав абсолютний слух, чудових тата й маму і галасливу сестру Іринку. Та втратив усе це в одну мить. Автомобільна аварія забрала в хлопця найдорожче. Сергій після лікарні потрапляє в інтернат для дітей із вадами слуху. І там мусить навчитися спілкуватися мовою жестів, читати по губах та вивчити спеціальну абетку – дактиль. Однак хлопець не хоче цього – він надто пригнічений втратою. Справжньою розрадою для Сергія стає Яринка – семирічна дівчинка, яка також потрапляє в інтернат. Повість Андрія Бачинського піднімає різні питання про людей з фізичними вадами та дискримінацію, з якою вони часто зіштовхуються. Історія намагається відкрити читачеві очі, переконати у тому, що проблема дійсно існує і потребує нашої уваги. Головна ідея книги полягає в тому, що люди з особливими потребами, зокрема позбавлені можливості чути та говорити, є такими ж людьми, як усі інші, та заслуговують на рівні права. Водночас, попри таку серйозну тему, в книжці зустрічається й гумор, створений для того, щоб трохи розбавити притаманну «140 децибелам тиші» сумну атмосферу.

«Я хочу цим текстом звернути увагу і дітей, і, в першу чергу, їхніх батьків, вчителів, що поруч із нами всіма є й люди, яких ми часто намагаємося не помічати, яких суспільство виносить за дужки, на маргінес. А вони ж такі, як і ми — мають свої мрії, бажання, прагнення. І їх насправді легко любити, сприймати, залучати в своє коло. Зрештою, просто спілкуватися з ними — це вже важливо.»    

                                                                             Андрій Бачинський  

Андрій Михайлович Бачинський— український письменник.Народився 19 січня 1968 року в місті Калуш, Івано-Франківської області. З дитинства захоплювався пригодницько-фантастичними романами та конструюванням радіоприладів. Закінчив радіо-технічний факультет «Львівська політехніка». Згодом захопився письменницькою діяльністю. У 2011 році у видавництві «Грані-Т» вийшла повість «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки», героїв яких Бачинський фактично списав зі своїх дітей — близнюків Остапа і Даринки. У 2011 році вийшло продовження — «Канікули Остапа і Даринки». У 2014 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла дитяча повість «Детективи в Артеку, або команда скарбошукачів».

У 2015 році повість Андрія Бачинського «140 децибелів тиші», що вийшла у тому ж видавництві, отримала відзнаку літературної премії «Книга року ВВС» у номінації «Дитяча книга року ВВС. Книжка присвячена темі глухонімих підлітків. Прототипами героїв книжки стали діти з калуських інтернатів. 2017 року у «Видавництві Старого Лева» вийшло продовження повісті «Детективи в Артеку» — «Детективи з Артеку. Таємниці Кам'яних Могил». Того ж року його оповідання увійшло до збірки «10 історій для хлопців», що вийшла у тому ж видавництві. 2018 року вийшла шоста книжка Бачинського — підліткова повість «Ватага Веселих Волоцюг. У 2019 році вийшла сьома книжка «З Ейнштейном у рюкзаку», що увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2019.

«Не такий»

 Ця книга вражає своєю відвертістю. Про школу, родину, суспільство, полишених самих на себе дітей, і взагалі про життя, яким воно є – без прикрас і без купюр, сповнене суворих реалій і випробувань. Може, хтось скаже, що бути дитиною, тим паче підлітком – просто. Але якщо ти відрізняєшся від решти, скажімо, надмірною вагою, тобі не оминути зневаги і знущань однолітків і навіть дорослих. Однак у тебе залишається шанс знайти в собі силу піднятися над своїми образами, зусиллям волі змусити себе стати «таким», який порятує не лише себе, а й простягне руку допомоги слабшому.

 Книгу "Не такий"  рекомендуємо  для прочитання підліткам, як профілактичний засіб: від нерозуміння, від самотності, від відчуття, що навколо одна фальш.

Сергій Володимирович Гридін— український дитячий письменник ,народився 8 липня 1971 року в місті Здолбунів Рівненської області. У дитинстві був повновидим, тому, щоби скинути зайву вагу, із 14-ти років захопився спортом. Це додало твердості характеру. Деякий час жив із сім'єю в Монголії. Після закінчення в 1988 році Здолбунівської школу, намагався вступити до Київського державного університету на факультет міжнародного права, але вступні іспити виявилися невдалими. Пішов працювати до слюсарної бригади. Через рік став студентом економічного факультету Рівненського інституту інженерів водного господарства (нині національний університет), закінчив навчання 1994 року. 

Працює директором Здолбунівської міжрайонної виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Директор рівненського фестивалю «Дивокрай». Служив у зоні АТО.Одружений, виховує сина Сашка.

Запрошуємо до читання, всі представлені книги є в нашій бібліотеці!!!