Фольк-мандрівка 

«На Івана на Купала веселіше в світі стало»

У ніч купальську, тиху

Запалимо вогонь,

Щоби біда і лихо

Стояли осторонь.

Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда, з певними відмінностями по регіонах. Подібні звичаї існували, або існують ще й тепер, і в багатьох інших народів: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів та росіян.Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

В наші дні свято Івана Купала відзначають в ніч з 6 на 7 липня. В слов’янських народів це був день літнього сонцевороту (сонцестояння — 20-22 червня), який відзначався язичниками. Згідно з повір’ям, в Іванів день «відкриваються» земля і небо, вода набуває чудову силу, птиці та звірі починають говорити. Знахарі 7 липня ходили в ліс по трави і коріння, вірячи, що в цей час всі рослини мають дивовижну цілющу силу. Зібрати трави і коріння потрібно до сходу сонця, поки їх не обпалили сонячні промені.  

Цікаво знати:

Перша писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 р.) і Густинськом (приблизно 1620 р.) літописах, «Синопсисі» (1674 р.).

Ввечері на Івана Купала шукають папороть – магічну квітку. Вважається, що хто знайде папороть і побачить її вогняно-червоний цвіт, то та людина стане багатшою матеріально, духовно і буде набагато щасливішою. За легендою, папороть квітне лише декілька секунд. Молоді хлопці і дівчата, а також діти вирушали до лісу, до парків, щоб побачити цю містичну квітку.

Цікаво знати:

Папороті – чи не найдавніші рослини, які з’явилися близько 400 млн років тому в девонському періоді палеозойської ери. Гігантські деревоподібні папороті багато в чому визначали обличчя планети ще за часів динозаврів.

У папороті немає листя, а те що ми називаємо листям, насправді гілки, які послужили прообразом майбутнього листя у рослин.

Папороть насправді не цвіте, а розмножуються вони крихітними спорами, які розвиваються на зворотному боці листків. Потрапляючи на ґрунт, спори дають початок новим рослинам.

Вважається, що купальське багаття очищує. Якщо в цю ніч перестрибнути через вогнище, то душа очиститься, і таким чином людина стане здоровішою, позбудеться всіх негараздів, негативу і хвороб.

Наші пращури вважали, що пара, яка, взявшись за руки успішно перестрибувала через багаття, має щасливо прожити разом усе життя.

Головне опудало, яке спалюється, – це купальське, воно символізує чоловічий початок. Також згоріти має опудало Марени (богиня темної ночі, страшних сновидінь, привидів і хвороб). Вона символізує жіночий початок. Тобто для продовження роду, спалюються опудала для відвернення всіх негараздів. З цього ритуалу заведено вважати прихід нового циклу пори року – перехід у літо.

Дівчата плетуть віночки, а потім їх пускають по воді, і таким чином можна зрозуміти, що їх чекає цього року. Якщо віночок потонув, значить дівчина цьогоріч кохання не знайде. Якщо він відплив, але зупинився, то кохання буде, але не так скоро. Якщо ж віночок відплив і поплив за течією, то цього року дівчина знайде своє кохання і одружиться.

Цікаво знати:

Квіти і трави повинні бути з наших земель. Особливо вітаються польові, які були популярними ще в часи Київської Русі: звіробій, ромашка, чистотіл, ті, які використовувалися для різних настоянок. Чим пишніший вінок, тим більше шансів, що дівчина знайде своє кохання.

Коли плетуть віночки дорослі, то вони залишають їх на цілий рік як оберіг. Позаяк купальська ніч магічна, то ті трави, які зібрані на Івана Купала і сплетені у вінок, набувають магічної сили і протягом року оберігають родину.

З нагоди свята Івана Купала в бібліотеці оформлено книжково-ілюстративну експозицію "У пошуках квітки бажань".

Радимо прочитати: