Хобі з українською душею

Хобі необхідне кожній людині. Воно прикрашає наше життя, привносить в нього щастя й дарує задоволення. Захоплення в українців бувають різні.Про українські вишиванки, рушники, килими й писанки знають усюди. Не менш цікавими є й ляльки. Стародавні іграшки переважно виготовляли з природних матеріалів: дерева, трави, каміння, а також тканини. А найдревніший мовчазний символ ляльки-мотанки тисячоліттями супроводжував наших предків і передавався із покоління в покоління від матері до доньки.

Назва «лялька-мотанка» походить від слова «мотати», тобто виготовляти з тканини вузликову ляльку, не використовуючи голку та ножиці. Мотанка — символ добробуту, добра й надії. Вона виконувала функцію оберегу людської долі, а долю не можна колоти й різати. Для виготовлення мотанки використовували старий одяг членів родини. Створювали таку ляльку лише з щирими почуттями, тому вважали, що вона має потужну енергетику й оберігає оселю й кожного її мешканця.

Прикметна деталь ляльки-мотанки - відсутність обличчя, тобто самого його образу: воно виступає швидше як символ, бо ще в давнину її творці були переконані, що ця іграшка має бути безликою. Мовляв, через обличчя в ляльку може увійти душа, і хто знає, якою вона буде: доброю чи лихою? Ляльки-мотанки, які на своєму обличчі мають хреста, вважаються берегинями. А взагалі-то, існує повір'я, що обличчя ляльці не можна малювати: вона не повинна бути схожою ні на кого, аби не завдати шкоди.

Мотанки можна поділити на три групи: обрядові, оберегові та гральні.

Обрядову ляльку виготовляли до певних свят і називали відповідно: Коляда, Весільна, Масляна, Вербниця, Веснянка, Пасхальна, Купавка тощо.

Оберегові мотанки створювали для певної функції: на вагітність і здоров’я, на добробут і багатство, на злагоду, успіх і щастя. У середину таких ляльок закладали цілющі трави, а іноді монети.

Ігрові ляльки для дітей були не тільки забавками, а й допомагали розвивати дрібну моторику, а також формували у дівчат навички майбутнього материнства.

Мотанки робили жінки, використовуючи місячний календар. На повний Місяць ляльку мотали з метою захисту; на спадний — від хвороб і невдач; у фазі росту — для досягнення гарного результату в будь-яких справах. Заборонялося мотати в п’ятницю та неділю, адже ці дні належать богині жіночої працелюбності й рукоділля Макоші. Виготовляли ляльку за один день.Використовували натуральні тканини й нитки. Процес намотування здійснювали тільки за годинниковою стрілкою, обов’язково супроводжуючи роботу позитивними думками. Під час виготовлення ляльки варто обдумати її функціональне призначення і зважити на значення кольорів.

В наш час деякі майстрині намагаються  зберегти певні традиції, вірування й вікові знання наших предків. Однією з них є Юлія Власюк – викладач Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Леонтовича, керівник фольклорного гурту «Мокоша».  Її ляльки, які експонувались в нашій бібліотеці,  славляться своїм розмаїттям і унікальністю. Наші читачі мали можливість доторкнутись до цього дивовижного і  захопливого світу магії, у якому відкриваються таємниці створення традиційної мотанки.