Безцінні скарби України

Україна − держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам'ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання.

У 1983 році, за пропозицією Асамблеї Міжнародної ради з питань охорони пам’яток та визначних місць (ICOMOS), створеній при ЮНЕСКО, Центр культурної спадщини ЮНЕСКО оголосив 18 квітня Міжнародним днем пам’яток та визначних місць (International Day of Monuments and Sites). Девізом Міжнародного дня пам'яток та історичних місць стали слова: «Збережемо нашу історичну батьківщину». В Україні цей день має назву − День пам’яток історії та культури, відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року. У липні 2000 року Президент України підписав Закон «Про охорону культурної спадщини». Згідно із Законом, об'єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою.

На державному обліку України за даними Держкомстату України перебуває 144831 пам`ятника , у тому числі за видами : археології − 71214, історії − 52544, монументального мистецтва − 2806, архітектури −17934, містобудування − 3, садово-паркового мистецтва − 308, ландшафтні − 5, науки і техніки − 17. Із загальної кількості пам’ яток − 3005 національного і 141826 − місцевого значення.

Створено 63 історико-культурні (архітектурні, археологічні) заповідники (з них 13 − національні). Окремо затверджено Список історичних населених місць України до якого ввійшли міста та села, які зберегли повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини .Ось деякі об’єкти культури України, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО.

Вже більше місяця російська армія щоденно обстрілює міста та селища України. За цей час Харків втратив майже 1000 будівель; у передмісті Чернігова знищено 70% споруд, а в самому місті ситуація не набагато краща; у Маріуполі пошкоджено 90% будівель. Менше, але відчутно постраждали споруди Херсона, Сум, Житомира, Миколаєва, Запоріжжя, Дніпра, Києва. Зараз нема можливості навіть приблизно порахувати, скільки пам’яток архітектури та культурних закладів втратила Україна за цей період війни. Міністерство культури створило сайт для фіксації культурних злочинів Росії.

Наші культурні втрати — це артист Національної опери, який вже ніколи не танцюватиме, це акторка Молодого театру, яка більше не гратиме в ньому, це засновник видавництва «Орієнтир», який не видасть нових книжок. Це нестворені роботи художників, які плетуть маскувальні сітки та варять протитанкові їжаки, це незняті фільми режисерів і ненаписані романи письменників, які пішли у тероборону. Це непроведені резиденції, які приймають біженців, нереалізовані гранти, непобачені вистави, непочуті концерти, непрочитані книжки. Це неотримана освіта наших дітей, яким доведеться відбудовувати нашу культуру. Культурні втрати — всередині нас, і їх не можна компенсувати жодними репараціями.

Завдання цього свята – ще раз нагадати світовому суспільству про різноманіття культурної спадщини створеної зусиллями багатьох народів за всю історію людства, її вразливість та необхідність збереження для майбутніх поколінь.